укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44616, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2018.11.04
Роздрукувати твір

Вoлoдимир Роберта

***

Пробрал меня ветер до самых костей.
Пришёл я домой и улёгся в постель.
Спокойно текла моей крови река...
И вдруг я почувствовал рядом врага.
Во тьме затаился невидимый враг –
Окутал меня одиночества мрак.
И мне говорит он: «О, мой господин,
Сейчас мы с тобою один на один.
Доверься – тебя никогда не предам.
Входи в одиночества сумрачный храм.
Чтоб спрятаться сердцу, есть мгла и гранит,
А душу – тоска ледяная схранит.
Пусть ветер завистливый бьётся в окно,
Никто не увидит нас – в храме темно.
Выкладывай всё, ничего не храни,
Никто не услышит нас – мы тут одни».
Вошёл в его храм я. И будто ослеп.
Сказал ему: «Это не храм – это склеп.
Боюсь я тебя и твоей темноты».
А он мне: «Не бойся, ведь я – это ты».
Так больно сдавил моё сердце гранит,
Горячую душу тоска леденит.
И я заметался, как пойманный зверь,
Ищу темнотою укрытую дверь.
И враг мой сказал: «До чего ж ты горяч.
Тебе тяжело – ты немного поплачь».
Взглянув в темноту, я ответил врагу:
«Я плакать от боли своей не могу.
Могу, забывая про гордость и стыд,
От счастья заплакать, по-детски, навзрыд».
И враг отступил. Всё же, мрачность храня:
«Бываешь ли счастлив?» – спросил он меня.

Очнулся я. Комната света полна.
И яркое солнце стоит у окна.
«Давно тебя жду», – мне оно говорит.
И я, как ребёнок, заплакал навзрыд.

1968
© Вoлoдимир Роберта
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні