укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.01.11
Роздрукувати твір

Варел Лозовий

***

Твої очиська
- дві тарілки НЛО! -
прогоном сканерним
ширяють навкруги,
та відтіняє їх банальне тло
у штивнім згині брівної дуги.

Як ти ідеш, немов крадеш
простір доступний – акри три,
в кайданки поглядом береш
всі неприборкані вітри.

Як ти ідеш, мовби прядеш,
Клото затята - нитку долі.
Пучками сучиш,
на налигачі ведеш
покірних, геть позбутих волі

уявних залицяльників своїх
улесливих, манірних,
солодавих...
Та ніц не помічаєш
ласолюбства в них
крізь каламутні більма
та приціл каправий.

Цей пострадянський
макіяж дешевої повії
та пергідролевий цунамі,
що вчора був ще воронячим,
суцільно нашмальцьованії вії,
одноразові леза наче.

Наквецяні криваво варги,
бундючно випнуті, пихато –
всі винні нам довкіл,
на все в нас скарги,
ніхто не годен нас
по-справжньому кохати!

І безкінечні теревені
в слухавку, мертво
ліплену до вуха.
Нудьги жабуриння зелене
жене хайло те пащекухи

про їдло, дрантя, знову жрало,
покази, бренди, бутіки,
хто, де та з ким стояло чи лежало,
і що сказало, випнув жало –
по берегах житейської ріки.

А сморід твоїх цигарок
гуртом ґвалтує пахощі парфумів,
їх витягаєш мало що не крок,
присмалена до опіків
нервовим струмом,

що так ковбасить
щонайменшою з дрібниць,
але одразу упадаєш ниць
лише завидиш топову цяцянку
та в захваті термосиш коліжанку.

Твої задерті хвацько ноги,
коли у смарт втикаєш тупо,
як тлум води дніпровськії пороги,
най огинає люд та валить в дупу.

Твоє цабе псякревної крулівни,
апломб, коли верзеш
банальності й дурниці,
всі намагання курки будь що
стати півнем
та всі твої воління хтиві й ниці.

Яке ж ти стерво вередливе –
хоч накладай на себе руки!
Та я кохаю тебе, мила,
й так жахно нидю від розлуки.

2019
© Варел Лозовий
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні