Опубліковано: 2019.01.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Мері Морозова

***

вона

головне – не забути
в усій круговерті слів,
для чого ти в неї потрапив,
для чого ти все пережив.
чиїм чорним іменем,
світлим як сто світів,
можна покрити усе,
чого ти хотів.
сонце світить. воно ясне.
в небі розіп’ятий птах.
ти завжди триматимеш це головне,
як ручку в своїх руках.
як сонце у небі,
як в долоні флагшток при флажку,
як на стрісі гніздо,
як хрестик на ланцюжку.
адже, без віри, все це – тільки слова.
як любов без вчинків
мертва чи ледь жива.
як ми без любові – шкіра, кров і скелет.
і жито – лиш жито.
і злет – всього лише злет,
з відсутністю іншого виміру,
вибору, і вини.
як небо без Бога,
як річка, без глибини.
тож стисни міцніше
як зуби в негожий день,
кожен із віршів,
кожну з своїх пісень,
створених нею в серці,
виказаних юрбі.
нічого крім неї у всесвіті
не лишиться по тобі.


2019
© Мері Морозова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49226/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG