Опубліковано: 2019.01.22
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Афонін

***

Заходить ніч, морозна, зимна, темна...
Хоча вона вже й звична, не нова.
Прошу вас, люди, не кажіть даремно
Глумливі та образливі слова.

Ні в товаристві, а ні у родині
Ви не кидайте злих, лайливих слів.
У них, як в бруді, потопаєм нині,
Вони — страшна прикмета наших днів.

Такі слова — важка безмірно ноша,
Що а ні скинуть, а ні передать.
Не знаю тих, хто, їх почувши, може
В вечірній час лягать спокійно спать.

Такі слова — удар ножем у серце
І явний знак духовної біди...
Минає все, та у душі озерце
Вони, мов мул, лягають назавжди.

2019
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49318/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG