Заходить ніч, морозна, зимна, темна... Хоча вона вже й звична, не нова. Прошу вас, люди, не кажіть даремно Глумливі та образливі слова. Ні в товаристві, а ні у родині Ви не кидайте злих, лайливих слів. У них, як в бруді, потопаєм нині, Вони — страшна прикмета наших днів. Такі слова — важка безмірно ноша, Що а ні скинуть, а ні передать. Не знаю тих, хто, їх почувши, може В вечірній час лягать спокійно спать. Такі слова — удар ножем у серце І явний знак духовної біди... Минає все, та у душі озерце Вони, мов мул, лягають назавжди.
|