Опубліковано: 2019.03.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Мария Сакали

Ещё надежда...

Согрей ладони, даль вечерняя,
лучом в колени упади,
заполни грудь наивной верою:
причал не виден впереди,
твоя улыбка не последняя...

Ещё желаний почки вяжутся,
вращая дней веретено,
ещё надежда веткой саженца
стучит отчаянно в окно,
и рифмы делят одиночество
со мною, за собой маня,
твердя, что жизнь не стала вотчиной
вселенской боли и не сводится
к звучанью фразы: "Я одна";
в ней мыслей, чувств разноголосица,
в ней утешительною новостью
летит, чудесно наособицу,
средь мрачной яви чресполосицы,
отбросив будней стремена:
"Дождались, наконец, - весна!".

18-19 марта 2019 г

2019
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49561/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG