Опубліковано: 2019.07.17
Поетичний розділ: Філософська лірика

Мария Сакали

Всё преходяще

Звенят подвесками хрустальными
дни нашей жизни, уходя,
стихи с печалью заастральною,
в слезах унылого дождя
трезвонами внушая нам:

Всё преходяще, кратко; серною
бегущей видятся года,
сменяют ноябри апрелями
со скоростями беспримерными.
Зачем несутся и куда -
в тщете бессильной лишь гадать...

Неумолимо сроки дадены
всему повсюду и всегда -
пройдут - сгорят в забвенья пламени
дела и строки без следа,
чувств горних и земных страда;
пред ветром времени беспамятным
все одинаково бесправны мы!

Приходим в этот мир незваными
на миг (но даже он придаст
кроваво-муторный окрас
столетию с печатью Каина),
чтобы уйти навек туда,
где избранным - в ночи пьета*
и вечность - бабкой повивальною,
греховным сонмам - АзЪ воздам.

*Пьета - иконография сцены Оплакивания Христа девой Марией. Здесь – в более широком значении оплакивания умерших.

15-17 июля 2019 г

2019
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/50293/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG