укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44615, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.07.22
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-334

Поутру напьюсь сомнительного кофе –
будет чудиться братишка в каждом копе.

Молодых набрали вскармливать войну –
я о мире рассуждаю. Яйца мну.

А страна-то рвётся, грешная, туда, где
не такое вытворяет дядя с дядей,

но при этом осуждает двух парней,
чья взаимность лунной маски холодней.

Я от поиска братанских чар отучен.
Есть река, есть серенада двух уключин,

а наткнётся на корягу стёртый киль –
успокоятся мятежные мальки.

Да, могла быть в лодке долгая беседа
о природе, что нередко милосердна,

о лимонной дольке в мятном холодце
или даже о марже зарплат и цен.

Только злой волшебник Мега-Сега-Драйв
переманивает школьников в свой рай.

Обрастает шерстью детская приставка,
выжидает брешь, удобную для старта.

Через год – портрет в Фейсбуке с калашом:
чай, занятие парнишечка нашёл.

И не думала б душа застыть в ударе,
если б не его мамаши комментарий:

«Так держать! Горжусь тобой, защитник наш!..»
Ну, гордишься – так плаценту ваксой смажь.

Знаешь, как должна была звучать присяга
для бессребреника, чей тотем – летяга?

«Хоть один залезет нацик в нашу степь –
прободённым чепраком пойдёт свистеть.

Не уймётся – пусть хоть чёртом он проплачен –
и чепрак пойдёт на розовые клатчи!»

Жаль, не думает армейский соплячок,
что бездарно потерял моё плечо.

2019
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні