Опубліковано: 2019.08.11
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Метеорит...

Он шел по тонкому по льду...
ломал в толпе стереотип
на радость или на беду,
кричал, хотя давно охрип.
Он бил в набат и струны рвал,
не лез за словом к нам в карман,
он души наши врачевал,
спасал, как мог, ценою ран.
Он шел, сгорая на ходу,
остался след, что не стереть,
огонь души в его саду
не погасила даже смерть.
Да, что там был, конечно, ЕСТЬ!
И память каждый жест хранит,
сквозь толщу лет, хулу и лесть
летит... ЕГО метеорит...

08.07.2015 г.

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/50404/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG