Опубліковано: 2006.09.21
Поетичний розділ: Поезія з ненормативною лексикою

Роман Коляда

***

У космосу немає глибини,
Немає серця й розуму немає...
(щитай каліка... це, космосе, я не тобі,
а тій пихатій курві,
шо у помаді в неї навіть піхва, мабуть,
вже не кажу про ті конячі губи).
Навіщо ж космосу, їй-право я не знаю
Оці біленькі крапочки-плювочки,
Що їх зірками звуть
(іди ти нахєр, поц,
я теж у дєтстві Маяковського читав).
Опісля того все одно зірки щитав
І довго думав і гадав
(з перервами на те щоб в ванній подрочить)
якщо десь там у космосі
знайти реально Бога,
яким же має він самотнім буть, небога.
Йому то мабуть так колись набридло,
Що він людей знічев”я натворив
І досі, споглядаючи самотніми ночами людські паскудства,
Сміється й кається.

2005
Київ
© Роман Коляда
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/508/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG