***
дивлячись у дзеркало щоранку
відчуваєш плин часу
схожий на штиль

зупиняючись на сходах між поверхами
слухаєш секунди
що гупають наче серце

їдучи у швидкій до лікарні
бачиш через вікно
як життя біжить наввипередки
поруч із автомобілем

роки сповільнюють лет
зависають над головою
перетворюються на краплі
і через голку крапельниці
приводять тебе до тями

але найгостріше відчуваєш час
коли годуєш із ложечки
маму

30.01. – 01.02.20 © Василь Кузан