Звичних справ на сьогодні – негусто,
лиш  робота оця немала --
місце  в серці, де визріла пустка,
до життя повернуть, до тепла;
піднатужним в душі поворотом,
вибухаючим залпом німим
зашкарублу затяту гризоту
обернути в розвіяний дим,
щоб картина -- бліда, напівстерта --
ожила на щербатій стіні,
і душа не світилась, обдерта,
в непристойній своїй голизні.
Тільки й справ, що звільнитись з полону,
із чіпкого огудиння й з ним --
комашино-занудного дзвону:
«завинив тобі хтось, завинив»;
розметати  пекучі урази
широтою густих верховіть,
озирнутись – на місці образи
новорічна прозорість стоїть.