Ай, як вдаряв в юрбу наш
давай-кулак, в ту хмару-мамулу.
Ну-ну, думаю, Кузьма, -
я ж, шахтар, газда Мамула.
Я люблю кудлату Жанну-Дарк,
тамаду з Ґданську, з майдану.
Ну, думаю, - ну шум, Жаннуся, -
хай тута уляжуться. Майданусь.
Аж, так-так, штурмують душу,
убрався в шхуну дамаську.
Загурчав там пуп на Савву,
як тайфун на круху-луку.
Муку, яку я завдав Панкрату
муку, зашпулькнув в тайгу.
Ну, думаю, як жаль, шукаю
сумбурну Уляну, ну, аут,
я тута скрутнувсь, ну-у,
закружляв, як в журавлях, а-у-у...
Згадую там, як сяяла Сула
на всю гарну балку сум’яттям.
А я в Гадюках так жахався,
а в Ярах я грав стандарт на сурмах.
а там, в Чуйняках галасував лайку
за дружбу на любаву-бурлаку,
а як там, наш бабай Макар,
майданувся, пугачав
та лякав сам Стамбул.
Згадую, як злюк-тарантул
зататуював спраглу муху,
як у нас залюбував Гнат
на тараньку мавку Любу.
Уй, - я гукав в сурму на зарубу,
та, як татарахнув в яму,
Звук аж з ям лунав , а Мурат
«ану-в-яр!» на шахтаря Кузьму.
Ай, як вдаряв в юрбу наш
давай-кулак, в ту хмару-мамулу,
згрудався в таку авантюру-
тарабарку, в баранячу качуру,
в ту самую гучну гармату
пушкаря Явтуха, згадую,
як я брався в звук-нагача
та заладнув з ума в пам’ять.
Згадую, як я заявляв
щастя парубку за малагу,
зазнайкував: «я буду!»,
«я мушу!», «я заступлюсь!».
У чуття ярмачан запускав
чашу бунтаря «за майдан».
В цю лукаву каламутну штуку
сам зарубався на краю мальв.
Згадую, як застаркувату
дурну машкару рубав всю,
як з бай-бамбулам замайданувся
чаркуванням, аж забухав рай-нарзан,
Як я нахвалявся, на вухах
здавлював тую жаль з Марса,
як управлявся в крутах,
а в рабах шарувавсь за Марту.
Загадую за нашу ватагу славну
та арматуру купця з Марганця,
Лук’яна, ну, як там, наш Манкурт,
нагарувавсь за аркаду Мар’яну.
Згадую, як замахнувся дукач
На нашу Даньку в Тумаках,
залаяв на щучу свару в бурлах,
а дружка «Ану з яру!»
Згадую, як дав маху
в Зузюмську Пущу,
а там, у Прагу.
Як там наш князь-мавр
квазалякував думу Курашу.
Як я шукав люду,
як кажан, за зайву
пугайку з Тулу.
Зразу завтямував я,
якраз тута наша
правда-танайдайка.
Ан-ну, залютуй вуркрай-
пустка в таку мальву-бучу.
Дай, гультяю Бульбашу,
за дякую атаку в любаву,
а брату-бувальцю, Уласу
Вандалу, дай тую мантачку,
аб, я затягув мангал
в Лавру з жаху Кулясу.
Як знущаються у нас
над русаллю, а за цю, Люсю, -
маразм! Ай, ляпсус, та якраз, -
Люля-люкс, шла в гнану арауру.
Згадую, як зраду, як ману,
як задурювався бамбула
в Лазурах, взяв в акурат скавуч
за бучу-душу, за цю байдюгу.
Ух, лупаю, як баран на Амур,
бачу струнку чайку.
Ух, чую Байду, в сум’яттях
Даль-краю, мабуть, каламчадал.
Уть, рубають, баляндрасулять
з страху куркуля Сагайду.
Так бралась дружба куркуля
в канкан за смугу-райдугу.
Я, буваю скручу уста,
смургалюсь в Макабу,
та зганьблю хвальбу
душ в путах, в канюках.
Я, бачу мадам Тамара,
бачу Тамару,
як рубають, б’ють, -
ух, заб’ють тяму!
А вашу ура-службу
збувають та кнутять у сказу,
Дають на душу кабалу
людям, як наблуду заблудшу,
А так баглають за наш
базар, за майдух, за канюк,
А, так навчать, як украдуть
зайву душу в камбуз.
За марну правду з вуст
наш Байда зашкугульнувся.
Я за клямку-башту
загуглюмлюю укантувача Сагайду.
Ай, упав з дубу, як на паску,
вказують на пляму в Мурах.
Так, я, засягався, за накрутку
тлуму, та н-на, Калькутту!
Ну, зажрався, ну за гранююсь,
ну, заглумлююсь,
чуть-чуть, упхнув жака
Каламбура в тряжужку,
а там змалахнувся, заваландався
на гражд наш майдан.
Яка була шара в крука,
так аж з кубла духу загула!
Рушаю, Уласу, - а там така
буря, ай, душа - на Парнасах.
Загуцанулась з ґлузду
мудра Тамара в гулях-гуральнях,
намарюялась на владу за цю
чудну Паннулю-ґвалтулю.
Якась рука взяла за пазуху
цю сплюху: тут в кузнях «Вражуля».
Ляпнув за шкуру, гарячу каву,
та на карту. Дарма нам дах!
Аж, жаль, брата Уласа, як там був,
так зразу убрався з майдана
бурлака Кузьма Бамбула.
Так, пря за грань щастя,
а такая задрала ця павуча
Паннуля, та бувають,
як заждуть в науках та й
в майданах нам царя Бляха,
так й бажану манну кашу
закажу з бульвару та з базару
та нашу зубасту Паннусю
ухвалю з Тянь-Шаню.
|
