укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44608, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.08.01
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Мєнськ, плошча, летам 2020

Балкон, плошча, - опа! Опа! Н-на!
Закарвацька кавалькада. Гаркот воронця.
За автостопом гопалка.  - Гопля! Шафорять.
Натовп в штанах, гомон, бомкання. Страйк.

Дохтор Хто!? Отой, що Бодров. Обох оформ.
Ой, стодол, - ось молох. - Шок. Кров. Шов.
Довгопольськ. Полоть. Полоцьк. Скоро.
Монолог, - чо-чо,  -мовчок! Прогонь.
Од, дрож. - Полон. - позов розмов.
Боров. Полоть. Солонь. Сосноль.

Сором, позор, ниць, - коли не гордість, і не честь сябра.
Як? Державо! Відрубати голову своїм  вірним захисникам!
Вкрасти життя в себе, і думати про інших, проста звитяга.
Украв у бідних людей усі таланти, але дав їм надію на гріх.


Богородице! Матонько! Мати!
Не до сміху! І не до солі! Шпарко!
Атас! Лукаш Лукащей Глукавич -
ізверг шолудивий! Мармиза ідейна!

Обронь. Прохвост з коловоротом!
Доктор Сом проводь зонтом. Свой!
Город Новополоцьк, повно стоп-пост.
Знов зор-пост в Новополоцьк?
Позорно, сокол,- о-гов!!!
Мокро, ролс-ройс, гопсь-в-гопсь, спорт.
Стопонтово, гном Сож. Сморгонь його.

Совість і сила, а для честі не вистачає багажу і досвіду життя.
Строго і глибоко тримають людей в біді усі брехні  ницої влади.
Підпілля  чорних воронів в ресторані. Це невидима влада зомбі.
Відкриті і стрімкі ластівки в готелі. Це видимі бузувірки  безодні.


Діточки! Дітоньки! Просвіток волі.
По чимось прошипіли в спокій
нові вітри і скорчились в ловитві.
Світочі пагоні! Ці спізнілі дощі
зволожніли мої сиві очі.

В рік обітниці! Просвістили тобі,
збилися з ніг мирні докори, - од, ми -
від діл, - чогось одні сльози, - всі в щоці.
Лихолітні золоті дощі - бо знов їхні гроші!
Посопіли в носи всі робітники,
погиготіли їхні шорсткі роти - ні!

Захмурили бідну голову  медовою ловушкою. Це якась пастка.
А цю секс-агентку впливу здай  якомусь братку - на поталу.
Її поцілунок - у вуста, - якась, ця  помада з віагрою. -  ой, жесть дурі!
Невідворотне падіння тіла, - і ти готовий мрець свого образу.


Кодло! Шобло з чортом! Жордок!
Гоп-стоп. Злочось розгорном. Борзо.
Голосом його зборов горн-позов.
Оболонь  обох в  Фортово.
Вовком хопсь. Морок сволот.  Сволоч!
Боброво. Доброво. Жоброво.

Довів усіх до гріха! Народу не до серця!
Прилизана морда, з наволоженим макіяжем!
Гонимий з причудами! Устигнув по-срочному.
Штрафник потертий, закашипорений.
Не дав дихнути. Не дав навіть ходу.

Якщо ти не вартий уваги відважних, то завтра застрелений ними.
Тупі командири лякають натовп невдоволених стріляниною вгору.
Як керувати усім і не мати нічого за це. Оце - виправка і заточка!
Чому ви звільнили когось, а самі  себе не звільнили від ницих?


- Як не крути, а «дехто»  з Мокшеля
модерує  із Польщі «деякими»  вівцями
під крутими квітенсенціями фейлів
з підкайфами та з підлайфами.

Змогло ломом. Зло вповзло в добро.
Повз сорок глоток пройшов лось.
Словом, проглот. Отож то. Обормот.
Скорость, - боров пройшов болото й ров.
Ой, в бров. Грот-сопло в сволок,
цок-чпок, чмок-цмок,  поголовно.

Чому мені цікава не отака країна? - О, це таємниця нового життя дітей!
Особисті накази для спеців, брати лише банки і замки, а не мости і вокзали.
Колективні накази для загонів, тупа ліквідація - штабів і високих чинів.
Хто уміє запалювати факел в темряві війни, той виграє все в ній.


Мамочка! Мамонька! Божа Мати!
Оце заламав ціну! Носа задер! Не до шмиги!
Гармидер їдких  мацапур набрид і дістав!
Завзятий беспрєдєл волохатих мамул в погонах!

Розкішні світлиці! Промітні дощі посиріли.
Борозни від гріхів згодом згоріли в морзі.
Його очі в полі білим вінком видзигоріли
і, звісно, їх швидко вбили по дорозі омонівці.
Поскрізьніли молоді соколи, - і квіти по площі.
Поголосились  слізьми, википілись скрізь оповиті,
білі стовби прозрілись позитивом в місті.

Чомусь не тільки гедоністи мають інфаркти, якщо піднімають народ.
Які це герої за гроші не жертвують життям і отримують лише його?
Чомусь хтось за віру іде на подвиг, а   він же вічний, як вірус життя?
Отримає кат по заслузі, лише після смерті. А палачі - це наркомани.


Пройдо, щогл. Лорд товдр.
Форпост - порт. Джойк!
ОМОН. Жорстко! Змог сором ОПОН.
Пролом блогом в кожного.
Жом дров. Кров. Йопрст.
Чолом поклон. Йон здорово!
Гордо!!! Хорошо хоть цього
промосковського злого    розборов.

Дзвоніть в усі дзвони.  Не вішайте голови!
Брудна метушня жирних шахраїв у державі!
Ти - бацька ворушні - мирщавий таракан шари!
Не дає навіть слова сказати. Йому море по коліно.

Якщо в твоїх очах туман і сльози, то невже в голові один дурман.
Працює не той, хто ходить на роботу, а хто рухає себе ради мрії.
Працює не лише той, хто згорає увесь без відпочинку на роботі.
Справжню премію дають не держави, а люди із власних гонорарів.


Привітні доньки, вродливі сини! -
Прозрілі всі діти ходять під вінки.
Прісько! Спротив викортіли ці гори,
Ми з миром пройшли долом - прозріли світ.
Миколо! Щось розтріпотіли ворони,
під зворотний бік сходить гомін.
Скрізь біло-червоно-біло стяги,
привітливі волі розсокоріли живі
хлопчики в мові про свободи свої.

Жор поп-корном - хором здохло, - поц Гобой.
Помойло порз коло зобройлошо форло.
Просох мотлох стогоном войн.
Помогло гонором.Скоро!  Ольго!
Тож з йолопом в город стрьомно.
Помор морд, - то ж обком,
то острог комсомолок.
Прокльон шльондр.
Пророхово фойлово.

Не варто шукати в собі когось, а варто творити себе для інших.
Так, без свіжої  їжі  ніякого діла, - та не буде ні діячів, ні совісті.
Справедливість у бідних,  - це не для недешевих олігархів.
Народ в злиднях тоді, і лише тоді, коли влада у банкірів.


Нашльопка, гармонька наопаш, - роздомах.
Понтова шворня на шкарлоттях льолять!
Загон  мастодонта, - воля  крамольня.
Карколомна, фантомна контра глагола.

- Я тепер сам бачу, які страшні багряні нетрі
у  нічному Мінську. Одразу передушило подих.
Народ в Мінську не визнає результів свого вибору.
В Інтернеті висять реальні протоколи
з дільничних комісій. Не вірять сябри!
Набаламутили цифри. Виблудили вибір!


Якщо зараз катастрофа в країні, то хіба що у ваших мізках,
бо вашим запроданцям не вистачає на цей балаган аж надто.
Несолодке життя у людей, - проте коли немає грошей на руках, -
то при владі в державі невидимі казнокради і дурошльопи.


Гостра маса вдоволь ковтала  пахва і смак.
Конопата жовторота Софа  заштопана в бронях,
Побач,  мраморна заграва на взводах. Воляк.
Нагоркалась шльондра в еспаньйолках.

Очно й ночно. Опозошно!!!
Оболочно. обморочно.
Щось  то особо, сторож змовк.
Одоробло! Колоборотом фронт
пройшов  повз мор.
Сто соток й стовп з отвором рогом.
Воловодок з вологродом зон. Од МОН.
Подробно про гроб.
Його МОТЛОХ со второй.

А тому пристаркуватий Лукащей Лукавий
досі вигуляє свою отару - на вигонах.
А цей вічний чабан у білому лукавить,
що знає, як керувати  білими вівцями
з чорними вівчарями, але  їм все безтолку!

Мамуся! Мамуня! Мамуля! Мамця!
Вусатий - тварюка! Прибаханий пець!
У нього не всі дома! Нікчемне й пусте.
Ірод в істерії! Проклятий недолюдок!

Збили пихи полки злих! Мовчки, - провинились.
Вмить вигризли всіх. Остовпіли злі і бридкі.
Просирітілись сироти од щирої зброї.
Микито! Побомболосились  довбні.
Дві дірки в голові. Досить! Крик!
Проторохкотіли швидкі, остогидлі мимри,  
потокотіли сірі кольори коридорів.
Розпихтілись моторні припічки з чорної ночі,
щось прогнили очі слідчих, озлидніли злість,
зподіїли простір і зможніли до площі під гніт.

Вольно. Свободно. Гордо. Борзо.
Поротно! Повнокроком! Повз гром!
ГРОХОТ! Коло добросно. Молодросно.
Взльот. Космос. - Содромтоп крон.
Площодом соцогром чолом. Содом.
Щоб господь помог. Золотословом.
Воскромов род. Бродом гой. Сойко.
Форбс з блогом. Ворог з колгоспом.
Горлом боль. Шклоц  погонь. Мощно.
Готово, голово. Морок до сльоз. Мороз.
Спокойно жобом. Солойно жлобом.
Скоро грозно в Гродно. Больно мозг.
Бос. Що. Робот! Впокой бомбобогово.
Ствол. Строй ОМОН.

На шиї сидить гнів.  Горицвіт стоїть!
Більмо в оці! Доволі! Мовчи! Вбивці!
Покровитель веремії брехні і зла!
Маніпулятор в манжетах!
Полковники, - ви вигрілись в горілці!
Від ваших слідів - все прикро тріщить!  
Горить кров вдів! Лихі і злі!
Ви хижі вичинчини! Вулиці в крові!
Штукарі на швидку руку!

Хитрий мотає на вус. Балачки!
Губу розкатав шолудивий!
Безцеременно обдурює,
виляє хвостом на широку ногу.
Ситий кат народу! Геть вайло, істукан!
Геть ідол марнотрат! Маршалок з клеймом!

Диви! Мокрі вистрончились опричні.
Протиснись! Впірні пришпилились слизні.
І пішли зовсім охижілі, покірні, хитрі, - в очі!
Їхні чорні проблискотіли щити. Біситись!
І вгризлись в чіпчик. Обвіднились хожі,
Дивились вовки-спільники, що гицити.
Посвіжилі господи і вздрітились втіхи.
Із вікон звітрили нові дні доброти
і короткозорі ночі провойтовлись догори.
Подвиготіли вичорнілі вкінці точки,
спожніли голодні грози в провітні ліній.


Балконова мадонна з апломбом стодола.
Промашка, - чоп  на гайвороннях. Чародокс.
А я, самоопаш в захоп, - з самородком з омона.
А вдогон запальна опляска, - на акрополь, в бокс.

Стихійні страйки невдоволених бешкетників
з нічними «розвагами» забіякуватого омону.
Забастовка молоді на вулицях  проти примх «батьки».
Нас мільйони! Нас не залякати!
Стрім-репортаж  ведуть молоді з майдану.
Зателепані «космонавти» в скафандрах.
Фарбовані автобуси з спецурою-«героями»,
чорні автозаки, спецзасоби проти натовпу.
Чорні баламути загнані в ланцюги
і упираються за щитами, духопелять!



Картяр Макс, окропляв страйколом на забарках.
Аж, давай, Колян, зафасонь сонях пад гонар-жарок.
Корогва вагойнула, розторопалась на чохол,
Барахло, - промахло, - зляк-потай, омах заморятам.

Істерик-парноїк-хамло! Узурпатор!
З ґлузду з’їхав. Люди б’ють на сполох.
Розгардіяш в лігвах номенклатури!
Рейвах сум’ять в народі. Мартопляс!

Маньяк ловитв! Це - негідь людолов!
Шкерт! Шнурок!Бурло! Жебрак!
Лукачешку диктатор мурло! Убивця!
Мохнатий вурка в законі! Морда бариг!

Отож, старий пердун, чабан Лукавий - пахан,
досі виписує свою персональну совкову
родословну із загубленою батьківщиною,
зі своїм смердючим нутром задоволень
найтверезішого володаря усіх алкашів.

Звіродніли жорсткі підлокітники омонівців.
Протріскотіли ворітники моросвітників,
Глибоко проблідніли тітки, -
од, про що вони, лиходії!
Пробриніли докори від лих,
Подилькотіли гіркі пісні,
погоргоніли жінки. Досить!
Ми - мільйони живих! Досить!


Шок поборятам, рок мовойолопам, ток соплятам.
Посторонь фарфарольна проломна боклага.
Надбровна гроза затоплась в натовп, - ватага!
Подолала   на показ  пророка, гопля-гопля!

Забиті задираками чорні автозаки омону.
Біля станцій метро жваво  хватають перехожих.
Цілу хвилину б’ють кийками невдоволеного,
забивають ногами  затриманого на асфальту.
Раптом стріляють в натовп з біло-червоним прапором
беззахисних протестувальників із-боку від щитів.
Із вікон, із балконів гвалтом кричать жінки про допомогу.
На асфальту в диму лежить непритомний опришок.



Вороночка  монстра вйокає на бонза проглота
напляскала  гонор в охочах, цмокай, джоконда.
Од, вам сполох, - забобонь в солдафона- важковоза.
То, ж поплач, моя мамця,  бо палач з саксофоном.

Упертень в гарячці верзе свою лють!
Вусатий доходяга, дідько  радгоспний!
Червоно-зелений Лукавий зійди в пекло!
Бегетай! Мебекай! Маячня президента!
Мізерний сексіст і жалюгідний расист
з писком колгоспних гримас. Потвора!


Чуваче, навколо бовдури свинячить і шугають.
Невдаха з шарахнутим бидлом   номенклатури.
Шарабане, ти  у білому русі тупих отар
з комендатським часом
в плоскій макітрі, - та ти просто
пустоземеля для усіх бурдючних
наркомів пустої казни.

Бандюк  Лука - нахабний мучитель.
На повний голос піднявся народ!
Зухлвалий поц, ідіот пузатий лізе на рожен.
Налетіла коса на камінь. Сич надутий!
Вайло дошкулив! Надутий топчак совдепії!
Це рило палача аж зяє, коли вдіває личину,
А кращі роки життя пройдисвітів-бугаїв віддав
на створення своєї диктатури!


Вона з пташок, сластьона,  заволала з айфон шаблона, -
а колонка з драконом, як  каторга, в катакомбах.
Народ-фантом. Натовп. Бомкання. Гомон. Гонор.
Обласкана вся мошкарня на макаронах.

Курвень страху! Лантух чувальний!
Ізверг морхлий! Лютий садист!
Відморозок-вусач  мордувань.
Шанувальник маньяка Гітлера!

Гидка потвора своєї неволі!
Площадна мразь! Кілер держави!
Скотиняку, сатаняку - на гіляку!
Безхребетний молюск!  Довбнятий крутій!
Охренєвший каратель пекла! Муць!
Моральне уродище! Палач і кат!


На асфальті розбите скло і сліди крові.
На стовпах розцвічені надписи незгодних.
Летить «спецура» з мигавками на тіло лежачого.
Стріляють гумовими кулями в спину
перехожим,  які йдуть з роботи додому.
Ватаги протестантів з білими браслетами
репетують на всю. З машини швидкої
вискакують карателі і нападають на активістів.
Натовп сябрів скандує світу: «Живе Бєларусь!»
Народ кричить для тутешніх опришків: «Уході!»



Клокала воля,   склока ляскала майолово шомполом.
Парасоль падлога, навколо роздолля запашок.
А як заграла понтофойя  хорала, натовп голомшав,
зроворостая жар в пташарнях майдана.

Грянув гарячий час для пахана!
Ідіотизм кошмарів   від криків Лукавого -
ця довбанута спокуха усіх органів.
Повна, тотальна і вакумна тиша
«побєдівшого» і «утвердівшегося».
Колапс -  гидких  психів і страхів.
Одурманів білих своєю параноєю
та ницою статистикою смертності,
коли уся молодь лякається світ за очі.


Так, гойк, ловлять в розчос, ломлять в колонах.
Достойна братва з Полоцька з травматологом.
Зайокала тляста браворня падьомкання - м’ясобойня.
Така стряжовка,Тараса на розтяг, зойк в корчомках.

Чорні забіяки забейкали криками вулицю.
Зачепи в шоломах забрьохані кров’ю повсталих.
Є тяжкопоранені гумовими кулями в животи.
Волають  медиків на допомогу.
Страшні задьори нічних подій. Тітушня!
Забинтована розбита макітра зачепи.
Перев’язана правиця в задираки.
Забивають кийками  медика,
котрий надавав допомогу пораненому.
Служби швидкої допомоги  просто мовчать.



Затякась зазорна, з айфоном знайомка.
Вам, Мамося, браво,  заграв партократ,
зацьомкав дворнят на ослонах, - йолоп!
Тато, прогонь його, бо це наша дорога для марафона.

Лукавий спітчрайдер  - ти шустрий фантаст  
з совдеповським фентезі  білого раю,
коли стосовно народжуваності
повний атас та кабздець.
Шушера  Лукавого із совкодрочерів
з хомутами  в законах без прямого ефіру.
Щелбан! Ось твій вибір   щипачів-шакалів.  
Від глибокої опозиції - одна триголового змія.


Ото, сторож-страйк, над драйвом Макрона.
Доконана форма, тандем в бровах, в образах.
Заколортався шал коцорбаном - Яка там Москва!
В загорожах Хабаровськ повстав.

Інтернет просто впав. Глушать ефір.
Омонівці загороджують прохід тротуаром.
Загяняють в ловушку, оточують кільцем.
Раптом омонівці падають один на одного
при зіткненні з бійцем грецького стилю.
Вибух. Сльозисті гази, ріжуть очі журналіста.
Вибухають гранати,  димова завіса над кодлом.
Дихайльні шляхи печуть гірчицею в оператора.
Молодь забираються на бардюри, - розбігається.



Гойда, - атож ловлять,
дойда - також водять,
пойда - що ж,нас бовтять  
на понтах, чорнять за
роздрайв шустрі за таракана!

Реально і дійсно - ця біла країна-гулаг,  
що тоне в «мордепії» отар свиноматок.
Лукавий завжди оцінює лише чужу волю,
і не цінить  своє право на гідне життя.
Тепер маразм міцніє в істерії Лукавого!
Електрошокери для ІТ-шників з ексом в КПСС.
Газові балончики для блогерів з хайперами.
Лукавопітеки вийшли із білих совкопітеків.


Бездомний дощ-бовтань
фартлявся в ковбойках,
по городам, по дахам, по головам.
Задрожав прожор, на розгром  
нам гойдалочка, - воєвода-не-вождь!
Бамкав барабан на понтонах бандерлога.

Відкриті під’їзди будинків для преси.
Корчми закриті. Вікна набиті фанерою.
Люди заскають в квартири до мешканців.
Просять води для промики очей та горла.
Смітники, лавочки лежать на барикадах,
Зломані дорожні знаки - як щити від гумових куль.
Граната потрапила в плече сусіда.


Свожня загнався валькором на больоварах,
за його розтягач взяв проломом на швах.
Ваша, доля-бездоля  зайойкала,
не забаглося вам в бараболях,
не воля наврочна, як ця воля кошарна, -
гарячковай, кльова настрой.

Смердючі «глубинки» комендатур в країні.
Фінансові підсоси  одні і ті ж - у Лукавих пронир.
Розпач, розпад, розпал, розпар - розгорь розрань.
Як народ - наш герой на воротах, а в танталах бездоля,
нам, бандерлогам, по загрьоб розворот в  манджаро,
як в пахолок, так, Мамуня, -  
як файно та айфолоно войлять, - ульот!!!

Божевільний автократ державного моргу!
Главарь омоновців-ідіотів, дебілів!
Наглядач дьявола гестаповок в тюрьмах!
Нелюдь! Кривавий диктатор країни!

Убивця вільних людей в  концлагерях!
За що злі палачі режиму Лукашеску
отримують  гроші народу і молочні ріки?
За що недоумки-карателі  наших героїв
отримують  масляні береги та державні нагороди?

-У моїй державі шобло козирних агентів.
Вільна Україна кишить злою  контрою!
Ці падлюки працюють в офісі президента.
Ці тварюки зрадили  Україну.
У першого поганяло «Моніка».
У другого поганяло «Козирь».
Ця нечесть  здала Росії спецоперацію
по захопленню терористів- «вагнерівців».
А канали опозиціонерів чомусь мовчать!


Я закачав хвостатого тямка-мозоля в бранд-спойт,
той-но, з потоком запара, розколов його, водонапор.
запом’явся з огромом, зозла, на двох заломах дав зойк.
Слава героям! Спалах ясно замаявся над прапором,  
над Славком, над Павком, над Фомком, над Ромком. -

О-той, що самовождь? Ззаполов’ялося наокруг його лассо,
благородно та добро, на стьожках розколовся пов’язь. -
Законополож  сам народ, - у сябрів, не толк в крамолах. -
Хайп, як азартно, схопом-скопом, щоб зісподу профортала холка
сивобородька, а яко чесна рожа твоя, то очоль-наш-молот.

2020
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні