Сьогодні небо застять темні хмари,
Що так мені нагадують овець,
Яких Всевишній позбирав в отари.
Мабуть, уже і теплим дням кінець.
І скоро вітри та потужні зливи
Зірвуть з дерев палаючу красу,
А люди, як пусті й зчорнілі ниви,
Чекатимуть знов кращого часу,
Коли минуть і осінь, й сніговії,
А ранок хлюпне весняну блакить.
Тож бережімо крихітки надії,
Бо без надії дуже важко жить.
І зберігаймо в серці іскру віри,
Хоча тривогу нині й сіє світ.
Адже людині віра — наче крила,
Що піднімають і на схилі літ.
Минає все, минуть і ці напасті.
Якщо в душі любов є до життя,
Колись обов’язково прийде щастя,
Здолавши сірість нашого буття.