Опубліковано: 2021.03.21
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вiкторiя Тищенко

***

Ах, ласковый атлас атласа,
новь меридиана – стежок.
Ласкает усталые пальцы
капризный, но милостный шелк.

Рисует мне ракушку-солнце,
озёр перламутровых круг.
Но клюву иглы не даётся
и выскользнуть хочет из рук.

И как на него мне сердиться?
Ловя света белую нить,
до боли в заломленной кисти
тружусь целый день я над ним.

Вот так без упрёков прегордых,
порой груз обиды терпя,
тому, кто действительно дорог,
мы дарим частичку себя.

2021
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52484/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG