Через все, де є Україна,
співає моя грішна душа.
Дуже буде тут, де ми
у нашій матінці-землі.
Дуже буде серце моє відчуває.
За тепло нароблених рук
за світло рідних очей,
пам'ятаю чарівну тугу,
щедру душу її серед
 туману над рікою.

Намучений і намучена
співають свою долю.
Не загоїть мою втрату
 радісне сонце осені.
Соловей гарно співає
на Чумацькому Броді.
Вітер несе насінину
через увесь сивий степ.

Переносить ненька коріння
молодої вишні у новий сад.
А двійко діток плачуть з нею.
Віща туга за загиблим татом.
Пережила стара ненька усіх синів.
Без скарбів глибока прірва ясенів.
Не написана, а прожита книга.
Оберегом туман обходить стару її хату.
Як тепер старенька німо молиться всю ніч?
Прошу, її заспіваймо нашу
вічну волю і славну віру.
А вона мовчить...