Опубліковано: 2021.06.01
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

С меланхоличной грациею серн,
сама – сонет, соната и торнадо,
забыв, что дивный мир смешон и сер,
сирень ступает сирыми дворами.

То выше крыши прыгнет – в добрый час,
то обелит балконные решётки.
В сто крас самозабвенно крестят нас
сирени семимильные шеренги.

И в свежей сини слышится не всем,
как над вскипевшей буклистою жилкой
печальный фавн склоняется: «Сирень,
стань снова острогрудою Сирингой...».

2021
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/52719/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG