Я мрію збудувати світлий дім Під небом із безхмарної блакиті, Щоб мало свій куточок в домі тім Все добре, що живе у цьому світі. Щоб кожен йшов за часткою добра І радощі знаходив в цьому домі. Щоби любов довіку в нім жила ! зникали в ньому сум, тривоги, втома. Щоб мир і спокій панували в нім, А ще було в достатку хліба й солі. І кожен, хто б у цей заходив дім, Сприймав прихід свій як дарунок долі. Здавалось, нема кращої з ідей, Хоч в кожного із нас їх є багато, Побудувать дім щастя для людей, Де б кожен день життя був наче свято. Однак збігають, мов вода, роки, Та не вдається дім той збудувати. Одна з причин — є надлишок таких, Мета яких — все добре руйнувати. Лиш встигнеш ти покласти ряд цеглин, Ще й гарно так, цеглинка до цеглинки, Та тільки відвернувся — розтягли Співгромадяни цеглу на «хатинки»… І кожен з них будує щось своє, Для одного коханого, для себе. Тож для будинку з мрії нині є Хіба що стеля — чисте синє небо. Довкола ж запустілі хутори, Без радості й добра убогі хати… Чи зможу я дожити до пори, Щоб щастя дім в державі збудувати?
|