Опубліковано: 2007.04.24
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Євгенiя Чупрiна

ліричне збочення

Уся проблема в тому, що людина -
це чоловік, а жінка - це жінка.
коли людина хоче щось особливе,
коли воно, як дитина, хоче, не зна, що,
може, солодкого, може, гіркого,
може, сходити у кіно,
може, комусь дати по яйцях,
щоб тому, кому дали
стало боляче і образливо,
а може, зірвати кульбабку
і дунути нею у обличчя
Юлії Володимирівні Тімошенко,
щоби вона не думала,
що така вже така,
жінка хоче, сама зна, що,
але вона не скаже, що саме,
бо казати марно,
бо її бажання недостатньо,
а якщо більш ніхто не бажає,
про що й казати.
Жінка - це жінка,
вона лапідарна,
у цьому її сила
і її слабкість,
і коли
чоловік,  янгол, чи зараза,
її зачепить, то що й робити,
бо він їй пише: помремо разом,
а вона з ним хоче
банально разом жити.

2007
© Євгенiя Чупрiна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5315/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG