А скільки ще осені нам подарують зим, Скільки у нас ювілеїв славетних буде? Спілкуюся з небом, щедро лікуюся ним, Несу його іншим поміж рядками в люди.
Скільки ще буде озвучено тихих молитв, З надією на любов і милість Всевишнього! Рідко хто пише про душу і те, як їй болить, Як міліє вода й зростають червиві вишні.
Мабуть, не всі дочитають цей вірш до кінця, Мотивуючи вибір недосконалими римами. Скільки ще весен — залежить від Сина й Творця. Та нашого серця, готового йти за ними.