Опубліковано: 2022.01.12
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Олександр Козинець

Не торкалася

Смерть — наша вічна  супутниця. Карлос Кастанеда

— смерте скажи
коли я страждав
ненавидів
ображав когось
чи брехав від страху
я помирав тоді?

коли ризикував
стирав минуле
відрізав від себе
псевдодрузів
мов материнську пуповину
в дорослому віці
я помирав тоді?

коли розчаровувався
падав
з останніх сил
шукав дорогу
аби нарешті
кудись дійти
я помирав тоді?

— ти злущував із себе
стару шкіру й не більше
та навіть якби ти
справді знайшов спосіб
заглянути мені в очі
то й тоді б не помер
усе вирішує дотик
мій легенький дотик
а тебе я
ще не торкалася!

та й ти ще
по-справжньому
і не жив

2021
© Олександр Козинець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53455/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG