укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44615, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2022.10.30
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Грядеше

Осьде, гряде наосліп
безглузде ангелятко,
воно непідле, воно
 очима світле,- тендітне,
 вроздріб не відійде,
а ще, як знову віднайде
старих соколів.

Люде-могуче, а чи усіх нас
трикриле проведе через пекло,
а чи розколе якесь згибле, -
через оцю обитель,
криваве пекло перемеле,
поки дрібне перекотиполе,
таке зле, бліде, хворе.

Сусіде, тебе з сусідом
деінде зведе в місті,
зате всіх збереже у собі
живе, добре, чесне.
Чужде-орде,  обікраде і тебе,
одначе, ще буде. Момент, -
аби не перейняти
горя ще більше.

Мій, народе-апостоле,
 оце збожеволіле меряще,
не забуде ніколи смертей.
Прадавня хвиле орди пре,
ненатле тліє заради тебе.
Прастара  мушле роду
все є тривале, - чимало вміє.

Мій народе-осмисле
 у тебе є молоде
 і розквітле майбутнє.

Лики і шоки навколо щок.
Ореч не вчув соло плачів.
Зверчегу пасм духу зніс.
Їм не  тре,  зуму війни,
бо на війні задаром
не бачимо себе.

Вій на  віньцях - в однині.
Громені виру у хвилях.
Прірва і луск шару землі.
Рідних сердома втомша,
горя гаряче нещастя.
Чудейля пуста - перепече.
Ой, журдоха така, як пекло.

Ша, чари! Корша з жару.
не зникли корчі  вчора.
Міріади їх соть - загиблі душі.
Тає, перевідчує в журшормах.
Твоя гострома в зуявах
Муреж моїм очам. Свіча.

Злива б'є по кольчугам,
Час нещеражить, гарь, зась.
Зажерехтарила попіддю трава,
На дорогу, - фукнуло!!! І все.
Шаймара проломала землю.
Омивірить зорь кургаляток.




2022
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні