укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2023.05.23
Роздрукувати твір

Юрій Монарха

Наш ответ Вероне - И. Кабыш

                          «Если поезд ушел, надо как-нибудь жить на вокзале:
                          в туалете, в буфете, под фикусом пыльным, у касс,
                          ибо нам небеса это место и век навязали,
                          как вовек полагалось верхам: не спросивши у нас.»

                                                  Инна Кабыш

--------------------------------------------------------------------------------------------

Если поезд ушел, ноги сразу же всунуть в сандали,      
и по шпалам пешком зашагать, под нетрезвый трезвон.
Ибо шпалы с сандалями нам небеса навязали.
С ними спорить не мог даже наш запевала Кобзон.  

Мы куда-то придём, наши мысли и помыслы светлы,
непорядок увидим, и двинем к нему напролом.
Мы войною пойдём на буфет, на сортир, и столешник.
А иначе зачем на Земле этой грешной живём.

Поезд жизни умчал далеко заливными оврагами,
и в погоню летим мы за ним, убегающим, вслед.
Мимо куры мелькают, уроды с забытыми флагами,
а на новых плакатах всё тот же стареющий дед.

Где-то жизнь для людей — мармелад с круассанами,
свежий воздух снаружи, а в мыслях уют и тепло.
Ну а нам суждено развлекать себя теле-шаманами,
и хотеть на троих, на двоих, одному и без слов.

Будем рушить и строить в душе небоскрёбы мы,
будет долго зловещим казаться нам скрип за углом,
будем жить в грязных лужах слепыми амёбами,
и, икая, шептать по ночам: «Это мой милый дом».

2023
© Юрій  Монарха
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні