У неба колір стиглих апельсинів,
І попіл на розстріляній землі.
Та віриться, що простір буде синім,
І білі - голуби на його тлі.

Будинки нахилились від ударів,
Долонями вкриваючи людей.
І вітер опуска над ними хмари,
Туманом прикриває де-не-де.

Молитви, мов птахи, злітають вгору
І падають від вибухів гучних.
У димні краєвиди неозорі
Пірнає сонце й робить довгий вдих.

Мов зиму, цю війну нам пережити,
Відтанути й зігрітися навесні,
Засіяти пшеницею і житом
Поля небесні та поля земні.