Опубліковано: 2023.10.28
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Гордейко

***

Плакала бабушка тоненько, тоненько
О своем безвременно ушедшем сыне
На коленях держа руки ровненько, ровненько
Что его не будут обнимать отныне

Плакала бабушка жалобно, жалобно
Как замерзший, забытый под дверью котенок
Услышьте меня, поймите, пожалуйста
Ведь он умер, он умер, бедный мой ребенок

Плакала бабушка искренне, искренне
Каждая слезинка, как алмаз, светилась
Будто ожерелье, дорогое, с искрами
Которое так некстати надеть получилось

Плакала бабушка, пусть лучше я б умерла
И мои глаза не видели б этого
А в окно заходили вечерние сумерки
И еше тоскливее было поэтому

Плакала бабушка, мы не ждали худшего
Он почти поправился, начал просить кушать
Разрывалось сердце, в темноте заблудшее
И все невыносимее было это слушать

Чем измерить было ее страдание?
Я сам рыдал с ней, не прячась, не отворачиваясь
Но на эти слезы обратит Бог внимание
На этот жалобный звук от других дел оборачиваясь

2023
Б.Р.
© Володимир Гордейко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54955/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG