Опубліковано: 2024.02.06
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Андрій Теплов

это всё...

Сердце кровью обливается...
под прицелом - города.
Как ВСЁ ЭТО называется -
не понять мне никогда.
И когда злодейство кончится -
неизвестно никому...
Лишь заоблачная конница
верит небу одному.
Только Бог-то не резиновый,
чтоб испытывать предел
и с немеренными силами
оставаться не у дел.
По делам воздастся каждому,
а по мыслям - житие.
Луч с небес укажет страждущим
направление во тьме...

Капля к капле - будет лужица.
Слово за слово - стишок.
Не забыть бы честь и мужество
прихватить на посошок.
Ведь надежда - вера в лучшее,
а любовь питает кровь.

Постою чуть по-над кручею,
чтобы ВСЁ понять без слов...

05.02.2024

2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55167/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG