укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2024.02.11
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Вітер овіє Вікторію

Довічне овіє.
Вікторіє. Зоє.
Тебе, Корніє, 
обійме Зорнійка,
як приїдеш рушієм
в Пишне.
Торішнє добірне
зерно вціліє,
тоді стихія
засіє Рубіжне.

Світле вітре-гордіє,
 сокільське одіссеє,
 ти воложієш вустами.
За моїм лісом, Феліксе!!!
- ти зішлеш
зпітнілою флейтею
відішлеш мені
моє непомітне вірте.

Чи мені ліпше  смерть?
Ані, блаженіше дітей
гріє  серце міцніше!
Непокірне реве вщерть.
Анастасіє! Збожеволієш
над хуткою підірваною Іршею.
Повніє річка і ти прозрієш
від сивих орхідей.

Вб'є смерчем мій нерв
в Ірені після імпрези.
Не йме вінець зі шлейфом
бабія-нікчеми.
Крихітне і вигідне.
Кліше білих лілей за комірне.
Укріплення замість вістей з Дінця.
Підтвердь, що не  витчеш
більше свій хрест на пишних груддях.
Цвірінькне жадібно громінець.
У лютий січень змокріє  єство.
І ти під вінець увійдеш
в храм з аве Марією.

А на весні з топірцем
 у Путівець водієм.
Первісне жвавішає піке -
 діє діджей віршем.
Невже радіє сонце  -
 світне тобі, обрієм -
вічне Дніпре!!!
Мандрівні страхіття Матвія.

Стійте! Це магічний вітерець
 зяє з півдня.
Примітне дзвінке
підірве клен на березі.
Висієш десять відер зерна,
візьмеш врівень.
Не дурійте, бо опрісне
Сіверський Донець.

Не лізте - мінне поле
 прозріє - овіє. Заріже.
Найлютіше пекло.
Сморідне
і найжорстокіше місто.
Болітце несвіже звиродніє.
Аніж новий Буг
визріє ремінцем течії.
А енергійний Тетерів, - 
витече Дервішем.
то емоціям - грішне!
А ти ждеш щем,
з нацгвардійцем!

Яке то вічне жне під меч,
ніж  все ніжніше шаленіє.
Один цвілий хлібець їжте,-
а чи зійдеш в київське метро.
Війна візьме підле,
розвіє спітніле тіло твоє.
Війною розірве стемніле -
змарніле цивільне життя.
Все розіб'є, підніме - підірве,
 тендітне, одімкне чарівне.

2024
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні