київська варта чатує на тебе дивись ось проміння колишнього саду
дивись якщо я тебе знайду годі у хованки грати марудна спокуса життя просто неба колиска
ніхто не знає звідки прийшли куди йдуть потяги нас вигадали ми могли бути іншими але ось так все склалося потім
нас вигадали поодинці поодинокі випадки співчуття разом складають море
не дивись у прірву вона захопить тебе зробить своїм відображенням у склі вагону не дивись у прірву вона це ти тільки потім
мости хитаються непомітно нас вигадали щоб ми виправдовували їхнє існування
кожна крапля розбивається скло помічає відбитки
ми йдемо в різні сторони час поглинає все