відходь від свідків моє віко світом
йди слідом бджілко за дідком під обстрілом
відводь за містом он побігло на полігон
за хлівом присіло і стліло за одвірком
досвітком грімко в діброві тобі білко
обігом з навісом за коміром дрон
підліском річка з просвітком-житлом
розрізом місяць багріє феніксом
лихо з рипом з дивом вбивством
притьмом вбило все село

моя Людонько,
заволай за Донбасем
за Сіверський Донець
заволай не здамося ніколи
закажи за небокрай туди
де московська молоха
аби не спалося опудалам
та воронам в хаботтях
в садах під куполами Сварога
нас не заморять ваші корости

моя Лідонько загорлай оподаль
громами канонадами
на капосну гидоту
загуркочи когортами
заморгай грозами

Миколко закошмарь мерзоту
Прокопе замиготи по заслонах
приховану їхню гоморру
Прохоре наздоганяй бидлоту
каторжан в зарослях
оту сірому матросів
в кальсонах в заростях
за ярами за нервовими ярмами
на Поволжя на Мурома
туди де на пагорбах пахощі
в панчохах в пацьорках

Сидоре задавай кобру в погоря
Тимоше волочи відкоша покори
з неволями з полонами
в діброву Світозара
Вікторе здолай на висотах господніх
цих виродків голодних з борова

жорстока епоха бетона цих гидот
витворяє градопад на блокпостах
аж котам духота
в горлах на воронках
дотла згоріла щогла ідола в безоднях
на горбі догола розносять всі города
знову вторять сліпий хорал потвор
просто трощать наповал покрову
розводять бідових роботяг
в степовому в калиновому

бодай тим чортам згоріти
на вогнях без вороття
в топрах-содомах
на островах-соловках
знову розбитий вокзал
з обвалами толочать в боях
виповзає тихоня ой-ти демоне
з вигорілого вагону

по димовим дорогам
ще літає жайвір щомога
кушпелить по залогах
убога тріскотня в утомах
мушина дрібнота
в жадобі гудуть таборяни
на цю бісову бидлоту
з московського амвона

Ігоре потряси зі стволів
в суворих зарослях
потряси їм
башточку кремлівську
яка вже не встоїть

по Куманському шляху
тріснула тристарічна тополя
а тисячолітній явір встояв
соколи винесли
янголів на стодолах
а дрони січуть батогами
безодню престолу
бойові лелеки над вербами
чатують гидоту

Вірочка з Вікторем
про вороття говорять


Іване червоніє смерть у тобі - чорна росіє
герць видушує твоє серце потворне
твої дикі орди в степах Украни звіріють
твої вічні катівні нищать людське
твої потвори садисти криком неволі
грабують добро і нищать  усе святе
неподаланих вільних завзятих