безодня пам'яті ростиме тут щодня всі коливання тиску грім крізь тишу
на кожен день що має сенс ще стільки безладу пустого припаде все пилом припаде занапаститься згодом
безодня пам'яті ростиме тут щодня все вільне за життя все скуте   розіп'яте
все що могло мовчати говорити що могло колись вже має відчинитись це вікно дивись у вікна смутку
безодня пам'яті ростиме тут щодня коритись вічності в їм'я кориці забуття заздалегідь пробач мене благаю
на всі чужі дзвінки відповісти з осінньої пітьми аж ось коли щось коле під грудьми і виходу немає
безодня пам'яті ростиме тут щодня проста і конче нам потрібна річ у вжитку повсякденному ми разом
проходимо повз ці будинки і мости ми маємо кудись цей гнів нести і десь його полишити потому
тому що вже немає вороття тому що ми могли знайти зручне взуття вдягти щоденну втому
безодня пам'яті ростиме і колись крізь тінь твою пройде вона наскрізь тому що час додому