ти йдеш назустріч мов би у кіно і весь нестримний сум проходить лезом
по лінії життя ось до ось після ми і незнайомі ми тепер і жодних слів немає
так кожен хто б не жив коханих убивав ми знали це з дитинства
ти йдеш назустріч так що зайві всі слова можливі всі слова які б вони були насправді я не знаю
і весь нестримний сум сказати хто б не жив насправді ні не жив насправді це якась ілюзія свободи
тримай мене тепер як цей прозорий світ я кидаю його тобі спіймай цей м'ячик
побачити ще раз як світло гасне світ стискається до крапки на картині
і тут можливо все тут мабуть буде все що уявити ми могли або воліли
ти йдеш назустріч так що можу я свій страх свій невимовний страх свій безлад зору
пробачити собі ось цей останній раз хоча б останній раз ні вигадка це все так не буває
ми всі знайомі дні в усіх календарях закреслили давно нас майже не було так тінь якась підлога
за поручні в метро тримався зранку ти я доторкнулась до руки поїхала додому