Опубліковано: 2024.07.25
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Сергій Негода

Дев'яте доле

Гей, віє, в рай, мент вчує всеньке воле.
Вереск смерек чути аж за Дніпром.
Дасте зі жменею вдячне зерно жнець.
Вщухне шлейф цих сплесків звуків
Після страстей ще вище висне сонце.
Пощез в степу той, що вирве моє серце.
Гей рій бджіл в пекло, звеш фей з флейтами.
Юлисне. Вбивче сонце вирве з моїх очей.
У кафе Лесі повно вістей і кухоль пива. Реп.
Пек жде мене. Клени. Ей, джей. Трек ґерцю.
Всохне моє втішне сонце на очах моїх січей,
твоїм плачем без сліз, візьме важке з душі.
Мед не ймеш серед плес, бо жертви війни.
Лелече преш версти поміж верб, між тіней,
пощез щем людей від моїх слів і примар,
а ти йдеш, мов жрець. Агей, шофер вітру.
Гидке не вщухне, гульне горе і втоне боже.
Тхне смерчем, без стресів ждеш смерті.




2024
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55547/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG