Гей, віє, в рай, мент вчує всеньке воле. Вереск смерек чути аж за Дніпром. Дасте зі жменею вдячне зерно жнець. Вщухне шлейф цих сплесків звуків Після страстей ще вище висне сонце. Пощез в степу той, що вирве моє серце. Гей рій бджіл в пекло, звеш фей з флейтами. Юлисне. Вбивче сонце вирве з моїх очей. У кафе Лесі повно вістей і кухоль пива. Реп. Пек жде мене. Клени. Ей, джей. Трек ґерцю. Всохне моє втішне сонце на очах моїх січей, твоїм плачем без сліз, візьме важке з душі. Мед не ймеш серед плес, бо жертви війни. Лелече преш версти поміж верб, між тіней, пощез щем людей від моїх слів і примар, а ти йдеш, мов жрець. Агей, шофер вітру. Гидке не вщухне, гульне горе і втоне боже. Тхне смерчем, без стресів ждеш смерті.
|