Опубліковано: 2025.01.15
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Тарас Іванів

Светлячки

... и почти невозможное чудо  - прощать
-   по воде ходить и того проще... -
О таком чуде волосы тихо поют их покинутым головАм
когда  ввысь улетают – на открытые глаза  космоса, падая чёлкою…:

«Когда простишь всех гордых и голодних,  нищих сердцем
поящих пустоту свою гордынями –
твоя карма уронит из рук, неожиданно, зеркальце ))
Светлячками на груше в саду золотисто-синими
летней ночью, для никого, просто так – бесшабашно засветится!»

2025
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55837/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG