помітив крилатих демонів струму
демонструють містику весни
світлішає строката анімація
мальовничого берегу Прип'яті
присмерк стихли бешкети вітру
після зимових барв ночі
яскравіють забарвлення
бурі стернові хвости
руді оперення в заростях
потайні сірі гнізда в кущах
пістряві голови заграв
рихліє узбережжя після паводку
зеленуватішає  живе узлісся
розкривається контраст первоцвіту
у лісі галасує звуками братва
прикрашені горобці  мухоловки
синиці шишкарі підкоришники
урізані полиском округлені  
сплющені жорстко поплетені
воронячі гнізда на акаціях
стрункі дятли дзьобами видовбують
дрібну здобич із тріщин кори
гострі кігті на їх довгих пальцях
доволі яскраве оперення пуху

двадцять п'ята весна на землі
він і вона водять тіні на стіні
ікають айкають ойкають рідні
не так просто злилися бежеві
гарячі лукаві сині почетверені
розірвані розлучені переінакшені
протинають цей світ на світлу уяву
а я бачу вживу розбиту стріху
чую гул в дрімоті вітії  прийдешній
у ній з лиману витіснені віки  
перекалічені прожерлі винищені
з півночі просяться в білі хати
гримотять навздогін  пасма у небі
ген-ген поглинають зміну дум
дивують сплутані перетворення акордів
летять велетні над Осколом
мокрим степом стелють скажені
а ти нетерплячий Дінець несеш мене
а ти Дніпро біжиш і ревеш і кричиш
а я лечу у чорний світ вогнем


на бойовищі незримі велети
дієпричетні напруги гудуть
боєголосні ревуть
розбурхаті вітром
знесені свищуть над морем
при зустрічі з роєм гинуть
випускайте зливу хай степом виє
зусиллям бурі б'ють ритми
стукотом піє бій побратимів
погибом тліє серце пробите
криваві ріки пруть і вгинають
клекочуть видавлюють землю
запущені в безодню мої дні
задимлені неходжені лани
зуводжені заїзджені  путі
принесусь в обікривавлені
підвирії і вознесусь
білим цвітом весни
над розірваною Україною

ти здригнув черствіючі тумани
забагрянцілі правди сиві
допоки ходив за плугом життя
навіть попотягав чепіги війни
допоки робив державні справи
поки прописував усю тяганину
поки згадував та обходив дітей
поки докликався віщих снів дідів
то повисвічував тих хто відходить
бодай вже втомився від їхніх стогнань
навіть розкидавши оцю маячню
ти гепнувсь і сам посеред марень
бозна-коли ти любив брести
невидимим у лісі
колись пробігав цими ставками
це як давно ти легко ходив
у хащах збираючи гриби
казна-коли ти виповзав
на гору попід хмари
хтозна-тоді тягся надсилу
з гори на полонину
а попервах перепливав
три бурні річки до моря
відтак ти злетав уявою в заграви
і далі боровся в стожарах війни
ще й міг нести везунчиків
міг осягнути власну тяму
а там як пішов працювати
і вдень і вніч
а зараз глянув летять дрони
і чую як бухкає по Україні
скажені салюти кабів перед очами
пориви такі що збиває з ніг
і ти розумієш що не можеш здригнутись
отак натерпівся ти перед смертю
в очах маячіє 25-а весна
оглох онімів не чути голосу
пекло прокляв на цьому світі
ти тихо закляв у цю злую югу
а я наситив збережений голос
зв'язав сувору добу
настромив твоє белькотіння
на віру на благо на нову ясу