Люблю, коли мені приносять пиво
У келиху, що весь у бугорках,
Як жаба, і біляночка грайлива
Ще п’ять таких утримує в руках,

І щось звучить з колонок рокабільне,
Хрипке, немов розладжений рояль,
І всюди п’яних погляди непильні
Блукають, і у них – волога жаль.

В подібній атмосфері можу вічно
Сидіти десь тихесенько в кутку,
Всміхаючись не дуже симетрично
І язиком хапаючи строку,

І з відчуттям приємним слідкувати,
Як пиво йде-гуляє животом,
І тихо, вже несильно сумувати,
За тим життям, де був я мужиком.

І келих я від себе відсуваю,
Дивлюсь і уявляю у цю мить,
Що той, кого, мов дівчину, кохаю,
Сидить за ним і ось заговорить.