Опубліковано: 2007.08.17
Поетичний розділ:

Зарождение

Кто-то с кем-то грозно спорил
В снах, в объятиях, в дыму.
Сколько было тех историй,
Не ведущих ни к чему?

Сколько было поцелуев —
То ли мед, а то ли яд! —
Нынче, начерно, кому и
Ни о чем не говорят.

Штиль в пространстве интереса.
Но смеркается, и вот
Сквозь прозрачную завесу
Новый ливень подползет.

Не желая покориться,
На знакомый риск и страх
Он устроит шорох в лицах,
Задыхания впотьмах.

Он язычество воскурит,
Но единый светлый след
На рассерженной лазури
Тоже будет им воспет.

И едва над нами выльет
Полный кубок бытия,
Растерзает, обессилит
И уйдет играть в поля.

Там еще слагает песни,
Слившись с будущим. Измерь,
Сколь тебя опутал вестник
Самых гибельных потерь.

Прошлых бурь неужто мало?
Экий выпростался стих:
«Жар багряный целовал я
Губ надтреснутых твоих».

2007
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/7092/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG