Опубліковано: 2007.09.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Віталій Ковальчук

***

*   *   *
Опальный бог, отверженный толпой,
Прости меня. Я тоже раб системы.
Я тоже верю в факсы и модемы
И как дурак кричу «Проснись и пой!»

Земных царей земная суета
Уже давно не будоражит душу.
Перед людьми я не храбрюсь, не трушу.
Душа, как небо, девственно чиста.

В ней ни любви, ни счастья, ни тоски.
На все вопросы отвечаю кротко.
Еще немного выручает водка,
Но даже с ней ни звука, ни строки.

И даже в картах – только полвиста.
И лишь порою скука скалит профиль.
Что дальше? Откровенье? Морфий?
А, впрочем, даже это – суета.

Еще пытаюсь верить в мудрость лет,
Еще пытаюсь не сорваться в Лету…
Опальный бог опальному поэту
Шлет искренний языческий привет.

2000
© Віталій Ковальчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/7265/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG