укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.09.09
Роздрукувати твір

Аліна Остафійчук

СВАРОЖИЧИ

Ох не любо мне нынче, не радостно.
Снова хлещет кровавый петух
из аорты страны моей. Галльскою
иль варягскою властью – на суд
из избы сор славянский выносится.
Снова душу мытарят цари,
чужаки мародерствуют – конница
апокалипсиса пылит.
Над священной землею языческой
снова кровью умыты кресты.
Растравляют иуды. И мечутся
мои братья, и плачут отцы.
Что ж, сварожичи, бога забыли вы?!
Жар чужими руками не нам
загребать. Темнотой обессиленных
и заблудших сынов ищет мать -
Русь святая. Враждою бессмысленной
сколько можно бесчестить себя?!
Нам Ярило – благой и единственный -
освещает ярмо бытия.
И прозреть уже, братья, нам надо бы.
Чу, сварожичи, время грядет!
Над кровавыми битвами – радуга -
различите сиянье ее!
Отряхните вериги прогнившие,
иудейского стойбища плен
разорвите, и солнцем очистившись,
встаньте снова, славяне, с колен!
Вольный дух, степь и сердце раздольное
соберите в кулак. Мы – семья
с вековой самобытной историей.
Полно душу свою продавать!
У огня севши – руки открытые,
думы праведные – сложив
мы, сварожичи, крепкой молитвою
и добром сможем славно зажить!
Жилы тянут из нас окаянные,
чуждым богом нам застят глаза.
Неужели – от солнца славяне – мы
не научимся правду сказать?!
Неужели так вечно – потерянным
и разграбленным домом душа
наша будет бедой беспредельною,
смрадом узницы жить и дышать?!
Ото сна пробудитесь и знанием
своих прадедов бога открыв,
станьте, братья, святыми славянами
и сынами великой земли!

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні