Заспівайте, сестро, заспівайте про своє кохання безталанне,
Бо в піснях кохання нещасливе... Нащо ж і співать, як не журна.

В хаті тепло, а на дворі зимно, за вікном засніжене обійстя,
За обійстям всніжена долина, а за нею безпритульний світ...

Як ви, сестро, скоро одіснились і пішли у сніг, у біле поле...
А в піснях кохання нещасливе... Нащо ж і співать, як не журна...

***

...Кравці лисицям хутра шиють,      
Вітри у труби грізно трублять.
О, боже, стережи в завію      
І людські, і звірячі кубла.              
                                       
У ста млинах зима пшеницю
На сніг сріблясто-синій меле.
Назустріч бурі ніч іскриться,
Привалюючи небом села.