Опубліковано: 2007.11.12
Поетичний розділ: Філософська лірика

Євгенія Більченко

Зима



Мороз надел наручники из стали
На нежные и тонкие запястья
И свой узор затейливо-китайский –
На окна умершие, как на пяльцы.

И встало солнце, как всегда, с Востока
И вышло прогуляться на равнину;
Не надо слов – я жить хочу и только:
Разливы снега – как разливы Нила.

Я в них тону: не верю в то, что весны
Имеют свойство в циклы замыкаться;
И лодка по теченью, если весла
Забросить, устремится к устью. Каюсь.

2006
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/8550/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG