укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44616, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.12.17
Роздрукувати твір

Петро Долголенко

***

Так кем же был он, мой отец?
Как мало знаем мы о тех,
Кого нам пережить дано!
Я твердо знаю лишь одно,
Одно запомнил я навек –
Что был он честный человек.
Как много дней с тех пор прошло!
Он часто вспоминал село
Кривое Озеро. Поныне
Есть то село на Украине,
Не знаю лишь, цела ли хата,
Где вырос мой отец когда-то,
Да не устал ли в поле ждать
Тот хлеб, что не успел он сжать...
То было время перемен.
И вот зато лишь, что имел
Он работящих две руки,
Отец зачислен в кулаки.
Но почему же в кулаки,
Коль все богатство - две руки,
Которых целовать не грех,
В которых плуг, а не обрез?
Те руки не точили нож,
А в поле сеяли зерно...
Но что поделаешь, коль так
Решили круто: ты - кулак,
Сбежишь ли от своей судьбы?
И поезд мчал его в Сибирь,
В Сибирь, в суровые края,
Где должен был родиться я
А он обиды не копил,
Он в шахте уголек рубил,
Да так, что лоб взмокал от пота,
Ведь руки - им подай работу!
И он работал, не стонал,
Вот только часто вспоминал
Кривое Озеро, село,
Где по весне в садах бело,
То поле, и черешни те...
Так кем же был он, мой отец?
Совсем не празден и не прост
Меня терзающий вопрос,
И дать ответ могу лишь я,
Лишь я один ему судья.
Я сын, а это ведь немало,
Я сын, я выше трибуналов.
И этой властью облечен,
Я утверждаю - честен он!

1972
© Петро Долголенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні