В'ячеслав Рассипаєв

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2012.10.18/ :-)/ Вячеслав Рассыпаев
	Та бачите, Максиме, я ж тоді слухав Різника та Савіну - просто пан Олександр "уломав" мене зайвий раз покинути ліжко; з вами та Оленою зустрівся випадково. Сподіваюсь завтра прийти на "Каштановий дім", хоча при всіё повазі до Андрія Грязова нема ніякого бажання чимчикувати тими ж самими вулицями - мета не виправдовує енерговитрат. Вірші спочатку пишу у чернетці (є в мене енний блокнот), потім набираю їх у Ворді і потім копіюю та вставляю у поле на тому чи іншому сайті.
	2012.10.17/ Купил в супермаркете дыню – домой не допёр.../ Максим Меркулов
	Славко, куди це ви тоді зникли? Я думав, ви до нас на вечір прийшли, щось почитаєте своє. Скажіть, ви записуєте власні вірші чи відразу по пам'яті викладаєте їх на сайт?
	2012.09.07/ Зоиловой мензурке/ Профи
	Надеетесь, что написанное Рассыпаевым "навеки останется в пределах этого интернет-ресурса"? А зря. Рассыпаев уже лет 10 как член НСПУ, у него полно публикаций, он с успехом выступает на поэтических фестивалях. А что до психики ценителей искусства, так она у подлинных ценителей давно закалена такими продвинутыми брендами, в основном российскими, по сравнению с которыми и Рассыпаев с его параноидальным индивидуализмом, и Бильченко с оголтелым популизмом и саморекламой, и переначитанная графоманка Брагина - вполне добропорядочные продолжатели второсортных литературных традиций...
	2012.09.06/ Мензуре Зоили/ Вячеслав Рассыпаев
	Ну так подайте личный пример талантливой поэзии.
	2012.09.05/ «Меньше жри: проблемы будут – знаешь сам...»/ Мензура Зоили
	Знаете, Вячеслав, за короткий срок пребывания на этом сайте мне довелось свести знакомство с целой армией бездарных рифмоплётов. Но по уровню бредовости написанного вы затмили их всех. И Брагину, и Бильченко, и шароварщиков, пишущих на так званом украиснком языке. Мне даже страшно вообразить, что творится в вашем сознании. Есть надежда, что ваша писанина навеки останется в пределах этого интернет-ресурса, дабы не калечить психику ценителей искусства.
	2012.06.06/ А мені поезія Юрія подобається/ Максим
	Деякі його вірші я вже знаю напам'ять. Хоча наврядчи я зміг би з ним зійтися як людина з людиною - характер у нього був непростий, це просто в поезії він такий інфантильний... Вітаю вас з успіхом на фестивалі! Хоча знаєте, організовувати такі заходи влітку... Краще вже восени - оце справді врожайна пора для літераторів. Тоді зустрінемося на наступному "Каштановому домі".
	2012.06.05/ МП-833/ Вячеслав Рассыпаев
	Про смерть Юрія Крижановського, звісно, знаю. Він себе, м"яко кажучи, не беріг... Женя сумує - це само собою. Мені він, щоправда, не був близьким ні як поет, ані як людина... втім, нехай упокоїться його душа. До Миколаєва я їздив на поетичний фестиваль "Ватерлінія-2012", куди заздалегідь послав три своїх МП (482, 775 та 817). Навіть посів третє місце серед фіналістів. Сама процедура дістатися туди поїздом, та ще влітку - ті ще тортури, тому належної уваги всім заходам фестиваля я приділити не зміг (ну і ясно, що думав лише про своє - внаслідок чого ходив якимось відмороженим). Однак організатори зробили все, щоб ця подія справила на поетів незабутнє враження. Щодо Корчуватого... Розумієте, Максиме: тут я пройшов один кілометр до вокзалу, зайшов у свій вагон - і все. Та й реальні водії віддали б перевагу потягу, який принаймні безпечніше за подорож за кермом по численних вибоїнах. Ну, а Корчувате хоча й у сотні раз ближче за Миколаїв, - мені туди просто СТЫДОБИЩЕ їхати пасажиром.
	2012.06.05/ Берём водительскую ногу, запекаем.../ Максим
	Ще раз перечитав вірш і помітив, що він родом не з Києва. Ви якими судьбами опинилися і Миколаєві?
	2012.06.05/ І ще одне/ Максим
	Ви знаєте, що сталося з Юрієм Крижановським? Він уже не з нами. Женя Більченко горює, та що поробиш - не в нашій волі повертати людей з того світу.
	2012.06.05/ Берём водительскую ногу, запекаем.../ Максим
	Ну недарма ж на сході є таке поняття, як карма. Ніщо не минає безслідно. Можливо, і ваші щиросердні побажання зіграли тут не останню роль - недарма ж ви йому свічку в церкві ставили.  Тож побажаймо Дімону якнайшвидшого одужання - він уже отримав своє. Наступного разу тричі подумає, перш ніж завдавати рани своєму другу. А вам зичу якнайшвидше забути про цю історію. Повірте, ви ще наших студійців катати будете. А, бачив сьогодні Зою Антонівну, вона запросила мене туди, на Корчувате. Думаю якось вибратися, мо'здибаємося там.