Микола Шошанні

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2009.05.09/ зі святом!/ Свiтлана Залiзняк (Полтава)
	Вітаю з Днем перемоги. Веснійте, пишіть, радійте життю! ............................................................ Відповідь: Хоч я особисто і не маю ніякого відношення до Дня Перемоги - але за вітання - спасибі. :)
	2009.05.05/ Кто такой я/ Гепард пушивственьгдский
	Николай, Вы прекрасно знаете, кто такой я. Именно это псевдо я выбрал, чтоб Вы меня знали, а другие - нет. А рифмую я не "любовь-кровь", а "гребля-стебля". И никто мне не доктор. ........................................................................ Ответ: Охо-хо... Припёртый напрямую к стенке как бы "веслом-рифмой" Гепардихиа, я вдруг случайно вспомнил - кто такой Пушистый Гепард... Поэтому придётся забрать назад свои слова о том, будто бы я "знать не знаю никаких Гепардихов"... А почему я так сказал... Да я просто подзабыл... С кем не бывает... Старость, однако... Ну как я лихо выкрутился с ответом?.. ))) Зато хоть ещё с обострённым нюхом у меня всё в порядке... Тьфу-тьфу-тьфу... И это радует... )
	2009.05.03/ Окремо від Гепарда!/ Свiтлана Залiзняк
	А з Гепардом , пане Миколо, я НЕ знайома, ми лише тут стрілися - на цій сторінці... Ніякого відношення Не маю до його проблем , бажань, побажань. А то глянула, ми - тут поряд... Але ж я - ОКРЕМО - і подумки, і вголос. Прохання: Називайте вже  мене просто Світланою, без" пані", я ж не з панів, у мене лише прабабця була статковита, з хутірця Залізняки. що на Миргородщині. Розкуркулили... ..................................................................... Відповідь: Світлано! Я знаю, що Ви ніякого відношення не маєте до Гепарда. І що Ви точно - "окремо від Гепарда". Так що не хвилюйтесь із цього приводу. А хто такий (чи точніше - така - це я носом чую - у мене нюх особливого загострення) ця Гепардиха - я її і знати не знаю, і навіть уявлення не маю. Швидше за все, Гепардиха - це якийсь поет-початківець, який навчився римувати по типу "кров-любов". От, до прикладу, спробувала наїхати на мене Гепардиха (2009.04.11) за "вірші-звірі". Трішки розказав цій Гепардисі - що таке образ "коників" у цьому вірші - вона ніби щось і зрозуміла (2009.04.12). А без додаткових тлумачень, схоже на те, що ця Гепардиха - дрімуча темнота... Та ще й до всього - боягузлива - боїться зазначати своє прізвище. Отакі вони - Гепардихи в дійсності... Так що давайте вважати, що і з "Гепардами", і з "Гепардихами" ми розібралися... )
	2009.05.03/ По перу !/ Свiтлана Залiзняк
	Уточнюю - по перу, а не поперу. Асоціація дивна виникає...То - огріх при наборі. ............................................................. Відповідь: Якби Ви не сказали про "дивну асоціацію" - я б сам і не помітив. )
	2009.05.03/ Порозуміння/ Свiтлана Залiзняк
	Будьте ласкаві, вибачте . Надалі, сподіваюсь, будемо радіти спілкуванню. Я це умію. Стосовно"дещо страшнувато було відповідати..." - я ж  потім Вас і вітала, і поезії читала, і озивалася... Ніби давала зрозуміти, що я - щиро ваша! Не хочу втрачати близьку по Духу людину, цікавого ПОЕТА. А взагалі, мені частенько( юнаки здебільш)казали, ще в юності, що чомусь до мене ніяково було підступитися... Я б хотіла, щоб нині  такого не відчували колеги поперу, читачі.... Навпаки, ладна допомагати в усьому, умію радіти чужим успіхам, взагалі - майже біла і пухнаста. Особливо, коли тополиний пух летить...А знервовано трішки відповіла на "хмар-блудниць", бо поети справді не вельми флегматичні... Читала Ваші есе, справді цікаво, для мене це було корисно. У Вас величезний досвід, а це - передумова творчості, іронія, доброзичність... Мені все це надзвичайно імпонує. Посміхатися умію і не віртуально, можливо, десь колись буде нагода це побачити, буду сподіватися на стрічу... В 2007 їздили із С.Козаченко (Одеса - Донецьк) у складі делегації, то посміхалися ми, нам посміхалися. Все було вельми доброзично. Стараюся переконати ...Чи зуміла?  Буду це бачити, сподіваюсь. Надалі буду флегматичною з усіма, а з Вами - усміхненою. Гаразд? ....................................................................... Відповідь: Світлано! Просто будьте самі собою без якихось обіцянок або загадувань наперед. Та й усе...
	2009.05.02/ Щирий усміх/ Світлана Залізняк
	"І ставали слова тятивою незримого луку"... Прочитала щойно, що тут "Очень лохматый Гепард" знову  видає - і згадала Ваші , пане Миколо, пророчі слова. Справді, не знаєш, яка реакція буде - і в кугуарів, і в гепардів... Тричі подумаєш, що оприлюднювати. Посміх ЩИРИЙ - до вас. Хай Вас і нас радують "лохматі" і не вельми. .......................................................................... Відповідь: Пані Світлано! Від того, що Ви вже почали посміхатися - хоча б віртуально - мені приємно. Бо дещо раніше - після видалення Вами моїх гумористичних реплік у Вашій гостьовій і Ваших різноманітних знервованих зауважень - мені , чесно кажучи, аж дещо страшнувато було щось Вам відповідати. )
	2009.04.29/ о все той же лохматости)))))/ Очень Лохматый Гепард
	Скромный хищник в лице меня по природе своей является лохматым - пушистым то есть (мне это слово больше нравиццо). И очень красивой, между прочим, пушистости. Поэтому знает точно и доподлинно, что в пушистости счастья нет. В ней - только нищета и разорение... И отсутствие пива. Потому что приходиццо выбирать: купить себе пива или этой гадине шубу (уже сорок шестую по счету). И она бы успакоилась на сорок пятой, если бы вашего стешка не прачетала! Не смущайте женские умы счастьем лохматости! Это опасная инфекция. А моя исключитильна парочная фантазия заключаеццо ф том, чтоб я мог с утра до ночи беспрерыфна предоваццо апщению с Музой и с Божестом Словом, а при этом чтоб рубашки мои сами гладились, полы саме падмиталезь, а раскошный абет ис троьох блют ваще падал с потолка каждый день. И шоб без ШУП! ................................................................. Ответ: Странно... Никогда не подумал бы, что моё безобидное стихотворение о женской лохьматости "Увы… Но после юношескіх летъ..." или "НЕТ В СЕКСЕ СЧАСТЬЯ" является настолько опасной "инфекцией", что аж  Гепардихи этой "инфекции" начинают бояться... Кстати... Вот прямо носом чую, что и "Гепард", и "Лохматый Гепард", и даже "Очень Лохматый Гепард" - это не Гепард, а Гепардиха...
	2009.04.28/ О лохматости/ Лохматый Гепард
	уважаемый Шошанни, у нас у всех есть тайные - и даже весьма нестандартные - сексуальные фантазии. Но не всем хватает ума (или глупости) писать о них в стихах (даже в шутку), а уж тем более (даже в шутку) возводить их в ранг счастья. Если вам нравятся небритые женские ноги и прочие лохматости, попросите об этом Вашу личную женщину, вполне возможно, что она и согласится - сейчас все что угодно можно нарастить, и во всех местах - и наступит Ваше личное ЩАСТЬЕ! Вот у меня, к примеру, щастье в другом... Но об этом знает лишь моя личная Гепардиха - правда, зараза, она не всегда соглашаеццо... И приходиццо ей за это шубы дарить (женское счастье - точно в лохматости. Желательно норковой.)... но мы будем над этим работать.)))) Чего и вам желаем. ..................................................................... Ответ: Какой-то этот Гепард непоследовательный. Сначала неподдельно возмущается по поводу "волосатых женских ног" и прочих "женских лохматостей" в стихах Шошанни - и при этом себя называет "Лохматым Гепардом"... О каких-то нестандартных сексуальных фантазиях как бы намекает этот "Лохматый Гепард"... К чему бы это... И как мне нужно понимать фразу"...зараза, она не всегда соглашаеццо... " Я уже как бы даже начинаю слегка попугиваться "тайных - и даже весьма нестандартных - сексуальных фантазий" этого как бы Лохматого Гепарда (или Гепардихи)...
	2009.04.19/ Вітання/ Свiтлана Залiзняк (Полтава)
	З Великоднем! Христос воскрес!... Натхнення, міці, любові ближніх Вам. ..................................................... Відповідь: Взаємні вітання і Вам...
	2009.04.17/ І ставали слова.../ Світлана Залізняк (Полтава)
	Шановний поете, мені надзвичайно близькі ваші сповіді. "І ставали слова тятивою незримого луку"... "Вірші з клаптів душі - із лахміття на жорнах і ситах"... "Шо в словах є дорослим, а що є насправді дитячим"... "Людина - не більше, ніж равлик, у якого завдання самого себе не згубити..." У вас був кораблик-спомин, у мене - крижина навесні, яку хотілося принести в дім, бо там - ліс казковий. Поетами народжуються. Цікаві поезії "Ялинова шишка", "Голос крови", "Смуток", "Океан". Здається, океан вашої творчості невичерпний! Сподіваюся, що слова "руку дружби" вам простягли навічно, запевняю, що, окрім самотності, яку відчувають митці, ваші поезії розумітимуть сучасники та нащадки.(І могла зрозуміти ці вірші хіба що самотність..." ) Так ми починались - з усвідомлення своєї одинокості . Нині ми , не згубивши себе, майструючи паперові кораблики, галери, трієри, хилитаючись у них на хвилях океану, пливем за голосом крови... Будьмо! Озивайтеся, будь-ласка, при нагоді. ........................................................................ Відповідь: Пані Світлано - щиро дякую за Ваші теплі слова відносно моїх віршів...