Ігор Федчишин

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2010.10.26/ .../ Сергій Осока
	Пане Федчишин, нам пора мабуть цю дискусію припинити. Навряд чи Ви мене почуєте. Бо я говорю Вам про творчість, а Ви мені - про інше. Не я її починав...Не стану вас затримувати, а про розділові знаки все ж раджу не забувати, бо саме на парканах їх і не ставлять.
	2010.10.25/ Про патріотизм та інші речі/ Сергій Осока
	Не знаю що саме на Вашу думку я розумію "перекривлено" (Ви мали на увазі викривлено), однак про жодну демократію в моєму коментарі не йшлося - це Ви щойно самі придумали. Я говорив ТІЛЬКИ про етику і моральні права. І, безумовно, якщо Ви самі вважаєте, що можете говорити про такі речі в таких інтонаціях, то це Ваше право. Боронь Боже мені стояти цьому на заваді. Я лише висловлюю думки... Далі... Пане Федчишин, брати участь у виборчих процесах - на мою скромну думку, безумовно, сильна громадянська позиція, але ще не громадянський подвиг (навіть якщо для цього Ви долаєте чималі відстані). Далі... (ніколи більше не говоріть "згідний", тільки - "згодний"). Досконалість, пане Федчишин, - річ недосяжна, і не дай Боже ні Вам, ні мені сказати колись про свій вірш "Він досконалий". На цьому поет закінчується. Щодо розділових знаків. Пане Федчишин, я дозволяю собі писати без розділових знаків деякі тексти, так. І роблю це аж ніяк не тому, що не знаю де їх поставити, а вважаю, що без них саме цей текст сприймається краще. До речі, розділових знаків не ставлять не лише українські сучасні поети, а й російські, і європейські. Поцікавтесь при нагоді. Щодо патріотизму. Знаєте, в мене ні разу не вийшло написати вірша про Україну, або про матір. Слова здаються надто безсилими, щоб писати про настільки важливі речі. Досвіду бракне, дух забиває. У Великої Ліни Костенко на всю збірку "Вибране" (маю на увазі тільки вірші, не поеми), здається, тільки ОДИН РАЗ вживається слово "Україна". Патріотизм оцінюють не за цими критеріями просто. І нарешті, пане Федчишин, якщо Ваші твори навіть читають, то це, повірте мені на слово, мало про що говорить. Читачі є в усього написаного й оприлюдненого, до речі, в написів на парканах теж є свій читач. І нарешті - "заслужити" право висловлювати свою думку певним чином - можна ЛИШЕ перед самим собою. Однак дуже хотілося б, щоби наступні Ваші полум*яні звернення до материкового українства були принаймні без помилок і русизмів, бо як же тоді їм вірити? Зовсім не мав на меті Вас образити. Якщо так вийшло - даруйте. Бачу, що Ви все ж налаштовані працювати над собою, і вже тільки це не може не викликати поваги. Шануймося! Творчих успіхів і щедрої музи! Спасибі, пане Осоко, за вказані помилки. Я вже писав, що не вишукую надто мудрих слів і пишу так, як відчуваю.По вашому, щоб написати про Батьківщину, чи про матір - потрібно неодмінно звершити подвиг? Я думаю інакше - ми згадуємо про них тоді, коли їх втрачаємо. А треба говорити, писати про це постійно, щоби з маленьких літ у серці кожного українця горіла та іскорка поваги до рідної неньки і рідної держави. Ви назвали це "шароварщиною"? Цікаво як ви називаєте вірші деяких авторів, переповнених суперсучасних слів, часом і не цілком пристойних, без будь-якого змісту, які так обширно друкуються для нашої молоді? Чи добавлять вони читачам якісь етичні відчуття, чи зародять патріотизм? Я в Португалії з 1999року і зараз нас тут називають "украйнянами" і з задоволенням беруть на роботу, а 11 років назад навіть не знали, що така нація існує.Чи знаєте ви, Сергію, що Україна кожен рік отримує від двох до трьох мільярдів доларів інвестицій у вигляді допомоги заробітчан своїм родинам. Це гроші, які не потрібно віддавати, а лише перевести у гривневий еквівалент і на них майже тримається вся бюджетна сфера. Близько 7 мільонів таких як я правдами і неправдами тиняються по світах з надією, що Україна от-от вилізе з затяжної кризи і забезпечить  пристойною роботою своїх громадян, а ви дорікаєте їм, що вони "не в процесі". Поезія, шановний, - це не професія, це стан душі, це біль її і тривоги, які самі виливаються у віршовані рядки, я так розумію.
	2010.10.25/ Громадянине! Ось настав твій час/ Сергій Осока
	Вже не говорячи навіть нічого про "даш" і "передаш", які, безумовно, є просто кальками з російської мови, і свідчать однозначно не на користь автора, як нібито патріота, особисто мене в цьому тексті бентежить етичний бік справи. Себто - на авторській сторінці написано "живу і працюю в Португалії". А цей зразок класичної шароварної поезії - по суті заклик до дії людини, яка сама, власне, не в процесі... У тексті "Дожилася, Україно" автор (чи то ліричний герой) проклинає "запроданців" і "яничарів"... У вірші "Доволі сумно" - закликає "зазирнути правді в очі". Так от... На мою скромну думку, право писати подібні речі в подібних  інтонаціях потрібно заслужити. Заслужити - справою, а не порожнім словом. Василь Стус, Тарас Шевченко, Ліна Костенко таки мають святе право звертатися до народу з закликами. Їм дозволяє доля, талант і загальне визнання. А щодо Вас, шановний пане Федчишине, то для того, щоб лити сльози і закликати, спершу варто би просто БУТИ зі своїм народом. Шановний пане Осоко! Я завжди був зі своїм народом - це по-перше. По-друге: якось перекривлено ви розумієте демократію, якщо я, такий же українець як і ви, маю заслужити право висловлювати свою думку. По-третє: ви неуважні - я в Португалії ТИМЧАСОВО! Але це не мішало мені їхати за триста кілометрів в посольство і брати участь у всіх попередніх виборах. Чи я маю право? Маю! мої батьки були репресовані, померли зовсім молодими, і я добре знаю, що теке "вільне" радянське суспільство. Щодо помилок. Згідний, мені ще далеко до досконалості, але я пишу тією мовою, якою розмовляє більшість моїх земляків, які не мали можливості навчатися на журналістських факультетах, бо працювали, як прокляті, щоб прогодувати сім"ю, щоб вижити. А от декотрі філологи пишуть вірші без розділових знаків, а то й просто нецензурщину - і це вважається нормальним.   Я ніколи не порівнював себе з Василем Стусом, Ліною Костенко, чи тим паче з великим Кобзарем. Я пишу те, що відчуваю, і, якщо мої твори читають - виходить не так і погано. А хто з нас більший патріот - покаже час.
	2010.10.24/ запитання/ Слово
	"Даш", "передаш"...  Звідки ці слова у текстах? З якої мови?
	2010.10.22/ Диму без вогню не буває/ землячка (Львів)
	Шановний Ігоре, щиро дякую за вірші, читаю їх з захопленням. Сили Вам і творчої наснаги Спасибі, Землячко!!!
	2010.10.13/ І знов здіймалось ввись твоє знамено/ Тамара  Дьяченко
	Дякую за вірші, Ігоре!        Щиро,              ТАМАРА ДЯЧЕНКО Спасибі і вам, Тамаро!
	2010.10.13/ відгук/ Читачка
	Вкажіть, будьте ласкаві, на сторінці контактну адресу. Тоді можна буде одержувати відгуки - справжніх критиків. Гарного вам настрою. Ви можете посилати відгуки на електронну адресу через кнопку "написати листа", дякую.
	2010.10.12/ Завмер Хрещатик/ постiйний читач,лiтературний критик  Вiктор М (Запорiжжя)
	Шановна Лано,може то вам потрiбно допомогти?Раджу  для порiвняння почитати вiршi вiдомого поета Николая Рубцова,от там можна "язик зламати", так  його твори в шкiльнiй програмi проходять, вiдбиваючи при цьому в учнiв iнтерес  до поезii. Iгоре,читаю вашi вiршi з захопленням та насолодою.Твори  пронизанi любов"ю та болем,радiстю та смутком,розгортають душу до самоi основи...Не вiдпускайте цю музу!Натхнення вам шановний поете!Творiть! Спасибі, Вікторе!
	2010.10.11/ "Завмер Хрещатик"/ Лана
	Раджу знайти редактора для текстів. Терміново. Бо не буде читачів... Кожен текст волає про допомогу. :)
	2010.10.09/ Ні.../ Думка
	Що Ви, я доброзичливо пишу. :) Дивом-дивуюся... Все. Не потурбую. Творіть.