15 квітня 2014 в інституті філології та журналістики відбулася зустріч, яка мала на меті об’єднати симпатиків та фанатиків української і російської поезії.
Свою першу спільну поетичну збірку «Птаху судились крила / Бабочкин рай» презентував студентам творчий тандем поетів Анатолія Криловця і Павла Кричевського (Кри+Кри). Книга вміщує в собі чотири окремі повноцінні книги, де можна знайти вірші кожного з авторів та їх переклади творів одне одного.
Автори народилися в один і той же рік, місяць та день (Павло зазначав, що він на 5 годин старший), лише у різних містах. Цим чоловікам – 106 літ, щоправда, на двох.
Представив творчий тандем директор Поліграфічно-видавничого дому «Твердиня» Микола Мартинюк, який зазначив, що зараз буде мінімум політики і максимум творчості.
Анатолій Криловець розповів, що вони з Павлом Кричевським познайомилися у віртуальному просторі, на сайті www.poezia.org. Він побачив, що у списку зареєстрованих є ще одне прізвище, яке так само починається на «Кри», і вирішив поглянути на його «власника»: «Дивлюся, такий імпозантний мужчина, – розповідає пан Анатолій, – зацікавив мене (але ви не думайте, люблю я винятково представниць прекрасної статі), коли ж побачив дату його народження, то стало ще цікавіше».
Павло ж відреагував на перегляд своєї сторінки в мережі кількома перекладами віршів Анатолія, які вподобав собі за стилем і за духом. Так усе й почалося…
Щоб розвіяти будь-який сумнів стосовно доречності російсько-української зустрічі у світлі останніх подій у державі, Павло почав презентацію своєї творчості віршем, присвяченим Небесній Сотні. Після цього Анатолій прочитав свій український переклад цього ж вірша.
Загалом зустріч вибудовувалася у форматі читань віршів і їх перекладів кожним з авторів, при цьому вони передавали одне одному слово, кажучи «О, блискучий переклад!», «Чудова робота!», «Твій переклад мого вірша кращий за сам вірш!» Склалося враження, що цих чоловіків пов’язує якийсь кровний зв’язок, так уже гармонійно і природно вони виглядали. Часом було важко зрозуміти, власний вірш чи переклад читає зараз котрийсь з авторів (якщо вони не оголошували про це одразу).
Пан Анатолій розповів, що особливо любить перекладати ті вірші, які чинять опір, з якими треба погратися. Приміром, перекладаючи вірш Кричевського «Одуванчик», Криловець зіткнувся із проблемою зміни «статі» рослини в українському варіанті. Так «одуванчик-брат» став «кульбабкою-сестрицею», що потягнуло за собою інші зміни у вірші, але не порушило саму ідею.
У віршах Павла Кричевського можна знайти багато прикладів гри слів, полісемантичності, прихованого гумору. Як правило, переклад «з’їдає» такі композиційні та стилістичні прийоми, але Анатолій Криловець дуже добре відчуває твори свого літературного побратима, тому переклад залишається багатогранним і наповненим. Так само Павло перекладає Анатолія: зміст і підтексти лишаються, тільки вірш отримує ще додаткове звучання російською.
Автори презентували себе як чуттєвих ліриків, але маю сказати, що їхні вірші, окрім теми любові, вміщують ще й непогане почуття гумору. Чого лише вартий вірш та його переклад про банду зімбабвійок, які ловили і ґвалтували чоловіків у Зімбабве (заснований, до речі, на реальній газетній публікації)!
На провокаційне запитання з залу, чи доречно в часі політичних міжусобиць та смертей писати теплі вірші про любов і веселі замальовки про Зімбабве, Павло відповів, що політики обох країн хочуть зробити з мирного населення роботів, тому альтернативою загальній паніці та хаосу є оці теплі, любовні почуття, які роблять людину добрішою та милосерднішою. Анатолій у відповідь на це питання розповів про видавничий процес, пояснюючи, що більшість веселих віршів писалися задовго до днів жалоби в Україні.
Павло, який народився на Сумщині, а нині живе в Московській області, гаряче запевнив, що він пишається своїм українським корінням і реакцією сміливих людей на безчинства влади. Отож, оминути тему політики цілком не вдалося, надто вже вона гостра й болюча.
Окрім перекладів віршів Анатолія, Павло перекладає і твори українських класиків, Анатолій же викладає в Національному університеті «Острозька академія».
У кінці презентації автори провели невеличкий експеримент: Анатолій читав верлібр «Бабочки» авторства Павла мовою оригіналу, Павло ж прочитав свій вірш «Метелики» в українському перекладі Анатолія.
Присутні мали змогу ще раз пересвідчитися, як просто Криловець стає Кричевським і навпаки.
Так цікаво і просто вдвох поетам буває, коли справді знаходиш свого літературного побратима. Поезія сама вибирає людей і поєднує їх, як це сталося з тандемом «Кри + Кри».

Юлія Фінковська,
студентка інституту філології
та журналістики