Дай, Боже, повернутися на шлях, Той, що веде до рідної криниці, Да, Боже, чистої води напиться І подолати в собі рабський жах! І підняти Даж-Богову зорю! Якби не було в нас свого споконвіку? Славетного роду небесних царів? І сивих волхвів, Володимир-Владико, Не різав, хреститель, на Лисій горі? Я – скицька могила, Я – спис запорожця, Я – вітер козацьких ковильних степів. Я – чорнії руки здіймаю до сонця В молитвах за сестер своїх і братів! Я – пісня язицька! Від краю й до краю Натхненною силою правди повна, Я – Орія кров, Я – зерном проростаю Крізь кригу століть За пророцтвом Волхва!
|